Відомий письменник переміг у номінації «література» та водночас став наймолодшим переможцем у цій категорії. В інтервʼю У Мін’ї розкритикував чинну процедуру висунення кандидатів премії, за якої номінанти змушені самі заповнювати анкети й фактично підтверджувати зміст рекомендації. На думку автора, така система є «абсурдною й ніяковою» і потребує змін. 

У Мін’ї зазначив, що зазвичай не подається на літературні премії особисто і раніше відмовлявся від висування на Національну премію саме через неприйнятну, на його погляд, процедуру. Навіть коли його твір потрапив до списку Букерівської премії, усім займалося видавництво, а він дізнався про номінацію вже постфактум. Цього разу він погодився лише тому, що ініціаторкою стала літературознавиця старшого покоління, почесна професорка Національного Чжунсінського університету Цю Ґуйфень.

54-річний письменник спокійно ставиться до статусу наймолодшого лауреата в категорії літератури, натомість підкреслює важливість символічного значення нагород. У навів приклад французької Гонкурівської премії, де грошова винагорода невелика, але здобуття відзнаки сприймається як надзвичайна честь, і закликав тайванські інституції більше працювати над посиленням саме символічного капіталу національних премій.

Попри критику процедури, У Мін’ї подякував журі за визнання і висловив сподівання, що воно стане додатковим стимулом для молодих авторів братися за творчість. На запитання про подальші плани він відповів, що «наступного року може й померти — хто знає», додавши, що для авторів старше 50 найважливіше — зберегти пристрасть і енергію, аби встигнути максимально точно виразити те, що все життя лишалося невисловленим.